Новини1 трав. 2024 Про найважливіші події у сфері якості освіти у квітні 2024 року 26 квіт. 2024 Чорнобиль. Пам'ять крізь роки 20 квіт. 2024 ХХІІІ міський турнір з основ інформатики для учнів 5-7-х класів закладів загальної середньої освіти Всі новини |
Поради учасникам освітнього процесуПам'ятка для батьків першокласниківУ спілкуванні зі своїми дітьми:
Поради соціального педагога батькам щодо спілкування й виховання проблемної дитини
Рекомендації соціального педагога батькам підлітків, схильних до правопорушень
Консультація для батьків, що мають агресивних дітейПри взаємодії з агресивною дитиною:
Боротися з агресивністю потрібно:
Соціальна адаптація п'ятикласникаПам'ятка батькам п'ятикласника
П'ять шляхів до серця дитиниДотик — один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю». Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. Час, присвячений спілкуванню з дитиною — це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам, перегляду телепередач, іншим задоволенням, Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами. Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. РЕКОМЕНДАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА УЧНЯМ
Поради підліткам 1. Намагайся ставитись до інших людей так, як бажаєш, щоб ставились до тебе. 2. Дотримуйся норм законів і моралі в сім’ї та суспільстві. 3. Формуй у собі позитивні потреби й погляди. Пам’ятай, що егоїзм і слабовілля прирікають тебе на асоціальні вчинки. 4.Не уникай ритмічної й напруженої трудової діяльності. Знаходь собі діло (роботу), яке дає змогу проявити себе та самоствердитися. 5.Намагайся вникати компаній, спроможних змінити тебе, твій світогляд, які можуть утягнути тебе в злочинний світ. 6. Учись знаходити в собі найкращі якості, завжди спирайся на свою гідність: почуття особистої гідності – основа поваги до іншої людини. 7. Сформулюй для себе найближчі й подальші життєві цілі – це могутній фактор твого розвитку. 8.Не прагни до самотності, не занурюйся в себе під час усвідомлення своїх неправомірних вчинків (дій). Обери собі друга з кола близьких тобі людей, який завжди буде готовий надати допомогу. 9. Люби себе будь-якого. Формуй у собі позитивну самооцінку, учись володіти собою, стримуватися. Не давай волю своїм природним реакціям, учись виражати емоції достойним чином.
Рекомендації соціального педагога підліткам щодо уникнення конфліктів 1. Не розмовляйте одразу з людиною, яка знаходиться в збудженому стані. 2. Перед тим, як сказати про якусь неприємність, подивіться на це очима опонента. 3. Не приховуйте свого доброго ставлення до людини, висловлюйте схвалення його вчинкам. 4. Змушуйте себе мовчати, коли вас залучають до дрібних сварок. 5. Навчайтеся поводити себе гідно, говорити спокійно, ввічливо, доброзичливо з оточуючими, поважайте гідність інших. 6. Якщо ви розумієте, що помиляєтеся у своїх думках, вчинках, визнайте це одразу.
Рекомендації соціального педагога підліткам щодо подолання агресивності • виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на велосипеді); • займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба); • займатися фізичною працею; • «виливати» злість на неживі об'єкти (побити подушку, диван, боксерську грушу, пошматувати газету); • використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з метою зняття напруги; • викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об'єкт роздратування; • обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою людиною; • висловити уявному об'єкту своє невдоволення; • написати листа об'єкту роздратування, але не надсилати його; • змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від проблеми; • використовувати комунікативну техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків. Наприклад: «Я сповнений гніву, злий, розлючений, дуже сердитий, мене дратує ця ситуація, мені ніяково, дуже боляче»; • використовувати асоціативне «Я»-повідомлення: злий, як тигр; • релаксація — метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного або психологічного напруження; • медитація — занурення розумом у предмет, ідею, що досягається шляхом зосередження на одному об'єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників.
Рекомендації соціального педагога вчителям
Поради вчителям початкових класів
Поради соціального педагога щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником 1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його. Не перебивайте й показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою. 2. Запропонуйте свою підтримку й допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові й швидко пройдуть. Проявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте й розумієте його почуття. 3. Зацікавтеся, що саме турбує підлітка. 4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь! 5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти. 6. У розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим та унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності. 7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Умійте слухати, довіряйте і викликайте довіру в нього.
Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень 1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками. 2. Терпляче й наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки. 3. Намагайтесь переконувати й відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи. 4. Постійним повчанням не закріплюйте в підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків. 5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях. 6. Уникайте надто наполегливо й безцеремонно втягувати таких підлітків у суспільні справи колективу учнів. 7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю. 8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість у досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності. 9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення. 10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не вражуючи інтереси однолітків.
Рекомендації соціального педагога вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки 1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання в слабких учнів: – винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість у ній; - активне заохочення у творчій діяльності, у спорті, у різних шкільних заходах тощо. 2. Виховання теплих почуттів до школи в слабких учнів: – дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності. 3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання: – не бажано розділяти учнів (шляхом об’яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації; - корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається. 4. У роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків: - розширювати позашкільні форми діяльності підлітків; – залучати їх до організації такої діяльності; – прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.
Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків 1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності в дитини. 2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини. 3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів). 4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки. 5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка. 6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості. 7. Створюйте умови щодо формування в підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня. 8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.
Правила роботи з агресивними дітьми
Поради вчителям щодо дітей з агресивною поведінкою
Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками
Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки
Жорстоке поводження з дітьми — це феномен, існування якого відоме з часу появи історичних записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов'язане з природою людини. На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Проте більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запропонованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
Психологічне (емоційне) насильство є стрижнем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спричинені не стільки фізичними травмами, скільки насильством над особою. Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов'ю, несхильністю до неї, які демонструються різними способами. Якщо батьки постійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бувають задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психологічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не проявляють своєї любові до дитини, не підбадьорюють і не приймають її. Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонується таке робоче визначення психологічного насильства:«Психологічним (емоційним) насильством є одноразова або хронічна психічна дія на дитину або її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здатності до соціалізації.»
Виокремлюють п'ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної поведінки:
Сексуальне насильство або розбещення — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди. Існує поширена думка, що особи, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми, страждають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки переважно — це звичайні люди, але з певними психологічними особливостями. Сексуальне насильство впливає на фізичне та психічне здоров'я і розвиток дитини, порушує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом тривалого часу, інколи — все життя.
Фізичне насильство — це навмисне нанесення фізичних ушкоджень (травм) дитині батьками (іншими особами), що спричиняють порушення фізичного чи психічного здоров'я дитини і потребують медичного втручання, або позбавляють життя. Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми, обумовлені стресом — напруженість, головний біль, психосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дитина завжди насторожі, для неї характерна підвищена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не думати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про заподіяну їй шкоду. На всі запитання, пов'язані з такими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю». Відчуваючи гнів проти того, що з нею відбувається, дитина стає агресивною щодо слабших — дітей чи тварин. Для дітей, що переживають фізичне насильство, характерні нав'язливі думки, що з'являються ніби нізвідки, тому їм важко зосередиться на грі або на занятті, вони неуважні, уникають спілкування з однолітками, відстають у розвитку.
Нехтування інтересами та потребами дитини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Звичайно ж, усім батькам добре відоме значення повноцінного харчування, належного догляду, надання своєчасної медичної допомоги для нормального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина проводить з матір'ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку дитини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від проблем розвитку дитини тісно пов'язані з психологічним (емоційним) насильством. Усі форми жорстокого поводження пов'язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.
|