Комунальний заклад "Харківський ліцей № 9 Харківської міської ради"
 
Якість освіти починається зі стратегічного бачення майбутнього





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Новини


26 квіт. 2024
Чорнобиль. Пам'ять крізь роки
26 квітня- Міжнародний день пам'яті Чорнобиля.

20 квіт. 2024
ХХІІІ міський турнір з основ інформатики для учнів 5-7-х класів закладів загальної середньої освіти
20 квітня 2024 року Департаментом освіти та Харківським центром професійного розвитку педагогічних працівників, Харківським національним педагогічним університетом імені Г. С. Сковороди, Харківським національним університетом міського господарства імені О.М. Бекетова в дистанційному форматі проведено ХХІІІ міський турнір з основ інформатики для учнів 5-7-х класів закладів загальної середньої освіти

19 квіт. 2024
Заняття з вивчення правил поведінки на воді
18.04- 19.04 в 1-11 класах було проведення заняття "Правила безпечної поведінки на воді".

Всі новини

Психологічна просвіта під час воєнних дій

Провідні фахівці з психологіі рекомендують

 

 

Повномасштабна війна є джерелом стресу та тривог для кожного українця й українки, а особливо для дітей і підлітків. Такі переживання можуть залишити глибокі сліди у їхніх серцях і вплинути на фізичне й емоційне здоров’я в подальшому. На жаль, відчуття стресу та тривоги можуть проявлятися в різних формах: від втрати інтересу та емоційної роздратованості до поганого настрою та проблем у соціалізації.

“Однак, якщо є щось, що може допомогти дітям впоратися зі складнощами, то це наша увага, турбота й розуміння”, – стверджує дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз.

Фахівчиня поділилася добіркою практик, ігор і порад, які спрямовані на підтримку дітей у цей важкий час.

 

4 “КИТИ” ДЛЯ ПІДТРИМКИ ДИТИНИ

Найголовніше, що ми можемо зробити, – це надати дітям відчуття близькості. Наша присутність і контакт – ключові елементи. Слова, що ми вимовляємо, і почуття, які ми висловлюємо, повинні акцентувати: “Я з тобою, ми разом, наше ППО неймовірно нас захищає”.

 

Ще одним важливим складовником допомоги дітям є якнайшвидше відновлення рутини та розкладу дня. Уважність до таких простих потреб і створення певної стабільності можуть бути основними точками опори у цей складний період.

 

У стресових ситуаціях діти можуть проявляти різні емоційні реакції: загальмованість, збудженість, дратівливість, балакучість чи, навпаки, мовчання й пригніченість. Важливо наголошувати, що все це нормально. Бесіди з дітьми мають фокусуватися на тому, що “було дійсно страшно, але ми витримали і ми робили (такі) дії”.

 

Важливо також звернути увагу на тіло. Усе, що ми зараз можемо зробити – повернути дитині відчуття кордонів (обіймами, доторками, укутуванням в ковдри чи іграми). Активізація м’язів, вода та тепла їжа, а також створення можливості для руху й вираження звуків – усе це може слугувати формами терапії.

 

ПРОЄКТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ ДІТЯМ В УМОВАХ СТРЕСУ

Проєкти, які були створені спільно з партнерами та командами під час війни, можуть стати цінними ресурсами для батьків, педагогів і дітей у цей непростий час. Світлана Ройз  пропонує використовувати їх саме в такій послідовності. Усі матеріали є у вільному доступі.

 

1. «Пісня Я і Ти» Світлани Тарабарової. Там є все, що може зараз бути корисним: доторки, розтягування, повернення відчуття тіла, спів і близькість.

2. Тілесні ігри. які можна використовувати з дітьми різного віку.

3. Анімаційний проєкт «Стійкість до стійких» – 20 відео з тілесними практиками, які можна дивитися й робити з дітьми.

4.«Обійманці» – гра практикум близькості (для відновлення контакту, відчуття безпеки, повернення до тілесності). Стикерпаки з обійманцями для месенжерів можна скачати тут: Viber, Telegram.

5. «Дихательні картки»– дихальні вправи для дітей для вгамування тривоги.

6. «Картки сили»– гра–практикум для дітей (картки із зображенням тварин, природних явищ, різних об’єктів із пропозицією тілесних вправ, метафор сили, ігор).

7. «Твоя сила» – збірка з 22 практик для дітей від 8 до 16 років.

8. Практикум–гра: «Невидимі дари. Знаходь свою силу» тілесні практики й римівки для повернення відчуття впевненості.

9. Практикум–гра «Сила усмішки»

10. Практикум–гра: «Скажи мені-сила запитань».

11. Практикум сили та відновлення - 64 відео (по 15 хвилин) з простими тілесними вправами для дітей і дорослих.

12. « Круті в укритті»– ідеї практик для стабілізації від відомих дітям людей.

13. Методичка  « Ментальне здоров’я під час війни».

14. Онлайн–курс для батьків « Як підтримувати дитину під час війни».

15 « Стресостійке дитинознавство»– практикум для дорослих (брошура з інформацією на різні теми та іграми).

16.Ефір з катериною Булавіною  про підтримку дітей.

Світлана Ройз, дитяча й сімейна психологиня

 

 

Якщо не полишає тривога перед невідомістю...
Як допомогти собі та дитині?

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує  здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком чого є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей

 

Сигнали тривалої тривоги:

  • постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
  • порушення сну, жахливі сновидіння;
  • постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
  • надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
  • низька концентрація уваги;
  • постійна дратівливість;
  • руйнування стосунків;
  • занурення в себе;
  • очікування небезпек або поразки;
  • панічні атаки;
  • сприйняття нового як загрози.

 

Як навчитися керувати своїми станами?

 

  • Складіть перелік негативних переконань і замініть їх на позитивні.
  • Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
  • Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
  • Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
  • Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

 

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

 

  • Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
  • Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
  • Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
  • Не знати відповідей на всі питання — нормально.

 

Ознаки тривоги:

 

  • швидка втомлюваність;
  • труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
  • порушення засинання і неспокійний сон;
  • втрата апетиту або його посилення;
  • вологі або холодні долоні чи ступні;
  • постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
  • очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
  • постійний плач чи надмірна плаксивість;
  • надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
  • нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
  • тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

 

Причини підвищення тривожності у дітей і дії батьків

  1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
  2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
  3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

 

Як допомогти дитині впоратися з тривогою:

 

  • Обіймайте і приймайте обійми.
  • Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
  • Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
  • Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
  • Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
  • Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
  • Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.  

 

Коли звертатися до фахівця?

 

Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.

 

 

Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей

 

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями.

Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.

 

Загальні рекомендації для батьків, які живуть на кризових територіях у стані соціальної та політичної напруги:

 

Потурбуємось про тіло:

 

  1. Намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;
  2. Побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;
  3. Організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри; 
  4. Харчування – може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);
  5. Дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, 
  6. Не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;
  7. Не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
  8. Теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.

Потурбуємось про емоційну стабільність:

 

•  Не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей. Це може підвищити її тривогу. При відвідуванні таких місць необхідна обов’язкова присутність поруч СПОКІЙНОГО дорослого. Поясніть дитині, куди і навіщо ви йдете;

•  Не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще.  У будь-якому разі, навіть якщо ваша дитина – підліток, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій;

•  Створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);

•  Подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;

•  Читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подолання страху героями;

•  Якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло ( укрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;

•  Якщо дитина особливо «не слухається», виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, – постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки, «битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);

•  Дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшного;

•  Дайте дитині зрозуміти: ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);

•  Поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т.п.;

•  Зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

 

Подбаємо про осмислення подій:

 

•  Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно. 

•  Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати. Постарайтеся, щоб ваші фрази були зрозумілими і не лякали дитину. 

•  У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди. 

•  Також можна сказати, що зараз багато фахівців думають про те, як допомогти людям у переживанні складних почуттів. Що багато людей – разом. І навіть у найскладнішій ситуації є ті, хто зможуть допомогти дитині. 

•  Не можна дозволяти дитині стати тираном. Тому не виконуйте будь-які її бажання з почуття жалю. 

 

Особлива важливість гри:

 

•  Зараз, як ніколи, для дитини важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ. Можливо, дитина буде будувати барикади, грати в «Війну», «бендерівці» і «майданівців», військових. Інсценувати бійки, стрілянину, поранення, смерті. Ці ігри можуть спричинити безлад в вашій квартирі, але допоможуть знизити напругу дитині;

•  Вагому роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою або «убитою» в грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками та ін. Також добре м’яти тісто, глину, пластилін і ліпити фігурки;

•  Заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною (допоможіть їй винести назовні свої переживання у формі образів);

•  Велику роль серед ігор можуть зайняти ігри «в лікарню». Це також є нормальним і сприяє подоланню стресу. 

Реагування дитини на травматичний стрес зазвичай нормалізується протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно завершується, не переходячи у формування посттравматичного стресового розладу. ЯКЩО РЕАКЦІЇ ДИТИНИ, НА ВАШУ ДУМКУ, є надмірними або незрозумілими ВАМ, якщо ІГРИ АБО СИМПТОМИ повторюються БЕЗ ОСОБЛИВИХ ЗМІН, ЯКЩО ВИ турбуєтесь – зверніться за консультацією до психолога або психотерапевта.

 

 

Як безпечно пережити воєнний час?
Практичні рекомендації від психолога

Війна є важким випробуванням для кожного з нас. У цей лихоліття нас постійно переслідують стреси, тривога, втома, почуття нетерпіння. Ми іноді відчуваємо, що сили покинули нас і це може вплинути на наше навчання, роботу та життя вдома. На цій сторінці ви дізнаєтесь кілька правил, які допоможуть вам успішно подолати цю стресову ситуацію. Ці правила, звичайно, не в змозі змінити політичну реальність, але вони можуть змінити ваше життя і допомогти вам спокійно пережити воєнний час чи інші не менш стресові ситуації.

Дотримуючись цих нескладних правил, ви станете спокійнішим і сильнішим за духом і тілом:

  •  Дотримуйтесь заведеного порядку життя - Звичайне розмірене життя створює острівець безпеки в океані небезпек і бур. Зберігаючи заведений розпорядок дня, ви демонструєте собі та оточуючим, що ви сильні та життєздатні. При цьому ви заявляєте, що продовжуєте жити і сподіватися попри все.
  • Дотримуйтесь режиму здорового харчування, займайтеся спортом та висипайтеся – У здоровому тілі – здоровий дух. Слідкуйте за своїм здоров'ям, і це допоможе вам успішно пережити лихоліття, не долаючи додаткових проблем.
  •  Виконуйте вправи на розслаблення – Щоденні вправи на розслаблення допоможуть вам подолати стрес і потяг повсякденного життя. Чим регулярніше ви їх робите, тим краще навчитеся розслаблятися і підтримувати природний баланс в організмі. Все це безпосередньо впливає на настрій і душевний спокій. Спробуйте вправлятися кілька хвилин один-два рази на день.
  •  Говоріть про свої почуття з близькими людьми – Почуття подібні до килимів – і ті, й інші потребують догляду та періодичного провітрювання. Якщо ви поділитеся своїми почуттями та переживаннями, то ви знімете з себе їхній тягар і подивіться на них по-новому. Більше того, ви можете з подивом виявити, що й інші люди відчувають те саме, що й ви.
  •  Допомагайте іншим – це можуть бути батьки, діти або друзі, яким потрібно трохи участі чи підтримки. Ви також можете зайнятися добровольчою діяльністю в організації, яка вам подобається. Допомагаючи людям, що оточують вас, ви відчуєте себе набагато краще. Крім того, ви зможете довести собі, що у вас достатньо сил для того, щоб самому впоратися із ситуацією та надати допомогу іншим.
  •  Виділіть час для улюблених занять – Щодня виділяйте час на те, що ви любите: заняття спортом чи мистецтвом, музика, читання, походи та багато іншого. Це допоможе вам відволіктися від важкої реальності і пам'ятати про те, що навіть у важкі часи можна знайти оазис, який зробить життя кращим.

 

Як допомогти дитині пережити важкі часи?
Поради дорослим

 

  • Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте
  • дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та які там були випробовування. Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.
  • Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» — персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера. Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору.
  • Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
  • Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови. Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Вчителям, батькам та учням
 
 

 

Рекомендаціі щодо забезпечення безпеки дітей в умовах війни

 

 

 

 

 

Як взаємодіяти з дітьми, якщо один з батьків на фронті?