20 квітня 2024 року Департаментом освіти та Харківським центром професійного розвитку педагогічних працівників, Харківським національним педагогічним університетом імені Г. С. Сковороди, Харківським національним університетом міського господарства імені О.М. Бекетова в дистанційному форматі проведено ХХІІІ міський турнір з основ інформатики для учнів 5-7-х класів закладів загальної середньої освіти
У складні часи регулярних повітряних тривог важливо мати під рукою ефективні інструменти, що можуть допомогти заспокоїти дітей. Одним із них є пісня «Я і Ти», створена співачкою TARABAROVA (official)) та психологинею Світлана Ройздля ЮНІСЕФ.
Терапевтична магія в кожному слові.
Ця пісня — не просто мелодія, це терапевтичний шлях до заспокоєння. Кожне слово спрямоване на підтримку емоційного стану та заспокоєння.
Руханка як механізм повернення контролю.
Руханка, яку можна виконувати під пісню, є покроковим механізмом для повернення контролю і опанування себе. Тупання ніжками, потягування та навіть похрюкування наче порося — усе це сприяє фізичному розслабленню та заспокоєнню.
«Я і Ти» поєднує музику, руханку та психологічну підтримку. Разом ми створюємо силове поле для заспокоєння та емоційної безпеки дітей.
Співайте, повторюйте руханку з дітьми, а також діліться вашими відео руханки в соцмережах з хештегом #яітита відміткою UNICEF Ukraine. Нехай ця пісня стане вашим надійним інструментом для підтримки дітей!
Що потрібно пам'ятати про емоціїї та взаємини
Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій, тому готуючись до уроків, маємо бути дуже обережні із підбором відео, фото та музики, уникати несподіваних звуків тощо. Бажано знати, через який досвід пройшли сім’ї, щоби надати підтримку, якщо вона потрібна:
Безпека. Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки, наскільки це зараз можливо. Безпека – це наша передбачуваність, знання правил, знання території, тілесна недоторканість, повага до кордонів, зрозумілі правила, “безпечний простір” (коли дитина навіть на своєму місці може “усамітнитися”).
Захищенність. Можна починати урок із того, що всі стукають долонями по столах, створюють з олівців або малюють коло – свій захищений простір.
Близкість. Можна починати урок із пісні, співати разом, можливо, створити свій девіз, ритуали привітання, як-от прощання, робити загальні проєкти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини тощо.
Структура. Йдеться про правила та розклад.
Підтримка. Важливі заохочення та фіксація результату.
Що варто робити
Зараз легалізована ненормативна лексика – потрібно одразу вводити правила й домовлятися, що прийнятно у вашій спільноті.
Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, то перестаємо відчувати свої потреби. Варто нагадувати дітям нагадувати пити, їсти, йти до туалету, рухатися.
Лімбічна система не може витримати напругу. Не варто використовувати червоні рамки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах. Усе це може викликати перевантаження, неочікувані та неусвідомлені реакції.
Стрес та травматизація змінює та фрагментує наше сприйняття часу й реальності. Тож обов’язково потрібно наголошувати на поточній даті.
Чим більше тривоги, тим більше інформації – пояснень, структури. Потрібно розповідати, що за чим відбуватиметься та як. Правила, рутини, обов’язки – це зараз терапія.
Варто часто повторювати своє ім’я. Помітила, що діти часто забувають нові імена (та і старі). Одна зі знайомих дівчат сказала: “Пам’ятаю, що ви Світлана Ройз, а як просто вас звуть, не пам’ятаю”.
Під час стресу ми більш “правопівкульні”. Діти уважніші до сенсорних, невербальних сигналів, ніж до наших слів. Можуть перевтомлюватися від навантаження контактами, бо під час онлайн-навчання відвикли від них. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу, робити руханки.
Досвід дитини, що зазнала травматизації, – фрагментований. Вона може не пам’ятати того, що ми точно впевнені, що має пам’ятати. Нам потрібен зв’язок: минуле – теперішнє – майбутнє. Якщо дитина повернулася до своєї школи, до місця, де була, потрібно разом ходити школою, пригадувати, торкатися речей, що залишилися.
Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка. Нині діти можуть жити в режимі “очікування невдачі”. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Давайте маленькі знайомі завдання, завдання, у яких був би швидкий результат, святкування перемог дня.
Не варто давати практики, під час яких потрібно заплющувати очі. Нині діти та дорослі не заплющують очі, бо так вони втрачають контроль. Якщо діти заплющать очі, а ти часом пролунає сигнал повітряної тривоги, – це може стати ретравматизацією.
Варто не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати сильніші емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Треба робити акцент на видиху.
Обов’язково обговоріть усе, що пов’язано зі сиренами й укриттями.
Важливе правило: ми співчуваємо, а не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але точно впораються. Усі ці пункти не для того, щоби бачити в дітях “бідось” і робити роботу замість них. Ми наголошуємо на їхній силі та підтримуємо в тому, у чому можемо.
Курс складається з п’яти уроків, кожен з яких охоплює певний ключовий аспект цифрового громадянства:
Факти й вигадки – поняття інформації, що вводить в оману, та дезінформації в Інтернеті тощо.
Три способи розповісти ту саму історію – що таке упереджене висвітлення інформації, феномен "інформаційної бульбашки" та як контент, який ми бачимо в Інтернеті, може звузити наше розуміння світу.
Ми проти них – як особисті упередження призводять до стереотипного сприйняття інших.
Вчимося висловлювати власну думку – що означає свобода слова та як можна реагувати на агресію, цькування і мову ворожнечі в Інтернеті.
Стаємо цифровими громадянами – застосування отриманих навичок на практиці.
Як допомогти учням подолати освітні втрати та підвищити мотивацію до навчання
Зараз ми всі стурбовані тим, як допомогти дітям - школярам подолати освітні втрати, повернутись до навчання - але ще й так, щоб не втратити взагалі мотивацію та сили.
Тут зібрані безкоштовні проекти для школярів різного віку:
Залишаємось з Україною (5-11 клас)— проєкт, створений для українських дітей, які тимчасово перебувають за кордоном через російську агресію. Це «живі» онлайн-уроки одна година двічі на тиждень - з української мови, літератури та історії України для дітей 5-11 класів.
Вчитися вухами: Безоплатні аудіоуроки з української мови, літератури та історії України для учнів 8–11 класів. 120 аудіоуроків за темами другого навчального семестру. Тривалість кожного уроку —20 хвилин.
Пізнавальні онлайн-зустрічі англійською з іноземними викладачами Щодня. Українські діти від 2 до 18 років, вчителі й батьки можуть безоплатно відвідувати англомовні пізнавальні онлайн-зустрічі. Їх проводять викладачі-волонтери з різних куточків світу: із Канади, Австралії, Японії, США, Португалії, Іспанії та ін.
Освітній проект для вивчення математики в ігровій формі для школярів 5-9 класу - зараз проект закінчується, з осені планується початок нового - слідкуйте за анонсами
MemoryCraft – збірка матеріалів для тематичних занять з дітьми 10-13 років до різних пам’ятних дат – і громадянських свят, і днів пам’яті. Поєднання знайомства з історією того чи іншого явища, та створення паперової моделі є родзинкою цього проєкту. Таке задіяння кількох каналів сприйняття – аудіального, візуального і тактильного, дозволяє більш повно залучити увагу дітей і підлітків. https://valencyrethink.blogspot.com/p/memorycraft.html...
Еффективне спілкування з підлітками. Дорослим до уваги!
Десять порад щодо психічного здоров’я та добробуту для вчителів
В стресові часи війни, вчителям важливо приділити час і увагу піклуванню про своє психічне здоров’я та добробут, щоб у мати більше позитивної енергії для себе, своїх учнів та їхніх сімей. Далі — 10 порад, як це можна зробити.
Виділіть час для відпочинку
Подумайте про те, що допомагає підняти настрій і пережити стрес — це може бути гра з дітьми, прогулянка, розмова з друзями, догляд за рослинами, читання книги чи приготування нового рецепту. Залиште трохи часу для відпочинку. Це не менш важливо за робочий час. Потрібно дозволяти собі поповнювати ресурс енергії.
Плануйте
Під час відкриття шкіл ви можете перейматися через безліч речей. Наприклад, як взаємодіяти з учнями та допомагати їм повернутися до навчання. Завчасно складіть список усіх завдань і активностей на день або тиждень. Використовуйте планер або блокнот, щоб запланувати тиждень. Ставте невеликі цілі та робіть перерви. Це допоможе вам краще спланувати час і вбереже від стресу через занадто велику кількість незапланованих справ.
Встановіть межі
Обов’язково виділіть час для особистих потреб, щоб бути з сім’єю або насолоджуватися тим, що вам подобається. Щоб встановити межі, варто звернути увагу на те, що ви відчуваєте під час повсякденної роботи, і прислухатися до сигналів, які можуть підказати вам, що з вами щось не так. Виділіть час, протягом якого ви готуєтесь до викладання, та відмежуйте його від періодів, коли ви цього не робите. Також можна розглянути можливість запланувати конкретні години для допомоги учням, щоб у вас був окремий час допомогти їм поза заняттями.
Не очікуйте від себе забагато
Для всіх це буде період адаптації, коли варто дивитися на ситуацію раціонально. Під час перехідного періоду ви можете контролювати лише певні речі та обставини в класі. Не тисніть на себе, робіть все можливе, щоб адаптуватися до змін.
Набувайте нових навичок та цінуйте ті, що маєте
Вчителі по всьому світу переважно виявилися не готовими підтримувати безперервність навчання, насамперед через обмежені навички роботи з цифровими технологіями. Якщо опанувати нові навички й покращувати їх, це допоможе вам на професійному шляху та забезпечить більшу впевненість та комфорт у роботі. Ви можете зареєструватися на онлайн-курси, віртуальні майстер-класи, вебінари, або переглянути відео, щоб покращити навички роботи з цифровими технологіями та адаптуватися до альтернативних методів навчання. Не забувайте цінувати ті вміння, які у вас вже є. Вони можуть допомогти вам вчитися ще більше!
Будьте до себе ласкаві
Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися з усім, поділіться своїми переживаннями з колегою, другом або членом сім’ї. Розмова з керівником або директором школи допоможе їм зрозуміти вас і запропонувати підтримку. Пам’ятайте, що здорові стосунки позитивно вплинуть на ваших учнів.
Не втрачайте соціальні зв'язки
Дуже важливо підтримувати емоційні та соціальні зв'язки з друзями, родиною та колегами.
Рухайтесь
Доведено, що фізична активність — потужний метод боротьби зі стресом і тривогою. Завдяки регулярним фізичним навантаженням ви можете почуватися більш енергійними протягом усього дня, краще спати вночі, краще запам'ятовувати події та почуватися більш розслабленими та позитивними. Навіть коротка 10-хвилинна швидка прогулянка покращує настрій і може неймовірно позитивно вплинути на самопочуття.
За необхідності зверніться по психологічну допомогу
Подбайте про своє психічне здоров’я та добробут і зверніться до психолога, якщо у вас є ознаки депресії, тривоги та вигорання. Відчуття втоми та нещастя — це не те саме, що депресія. Розпізнати ці ознаки та звернутися по допомогу — це вже перший крок, який допоможе вам почуватися краще і зможе запобігти іншим серйозним захворюванням.
Будемо здоровими та сильними, тільки так ми ПЕРЕМОЖЕМО!
Психологічна допомога дітям у кризових ситуаціях
Кризова ситуація: вікові особливості реагування
Реакції на кризову ситуацію в дітей різних вікових категорій є різними. Відповідно, різними є ризики в таких ситуаціях, а також потреби виходу з них.
ДІТИ МОЛОДШОГО шкільного віку
Переживаючи кризову ситуацію, діти молодшого шкільного віку можуть відчувати власну провину за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівень комунікації або ж вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей у кризових умовах. Також діти молодшого шкільного віку можуть проявляти такі реакції на травмуючу кризову ситуацію:
недовіра до оточення;
погіршення успішності;
болісне реагування на критику;
перезбудження;
тривожність;
емоційний ступор;
уникання місць, людей, предметів, що нагадують про травмуючу подію.
Реакції підлітків на травмуючу ситуацію можуть бути такими:
емоційна байдужість — захисна реакція;
негативізм, «спалахи» гніву, агресії;
уникання спілкування;
ризиковані вчинки;
занепокоєність щодо своєї безпеки та можливості повторення травмуючих подій;
зміни в поведінці, в успішності;
зниження уваги та концентрації;
підвищена активність, перезбудження;
роздратованість;
прогулювання уроків;
скарги на самопочуття;
тривожні думки, бажання помститися;
постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того, що трапилося.
Старшокласники також дуже чутливі до травмуючих ситуацій. Переживаючи їх, вони можуть стати жертвами торгівлі людьми, сексуальної експлуатації, їх можуть завербувати до військових формувань тощо.
Ознаки посттравматичного стресу
Іноді в дітей, які пережили стан гострого стресу та отримали першу психологічну допомогу, посттравматичний стрес переходить у хронічну стадію, яка триває більше трьох місяців.
Виокремлюють такі ознаки посттравматичного стресу:
невмотивована пильність — людина уважно стежить за всім, що відбувається, очікуючи на небезпеку;
різке реагування на голосні звуки;
відсутність таких проявів, як радість, любов, грайливість, спонтанність тощо, труднощі під час встановлення близьких і дружніх контактів з оточенням;
агресивність — прагнення розв'язувати проблеми за допомогою сили. Виокремлюють не лише фізичну, а й психічну, емоційну та вербальну агресивність;
порушення пам'яті та концентрації уваги — особливо в разі наявності стресового чинника;
депресія, якій передують нервове виснаження, апатія і негативне ставлення до життя;
загальна тривожність, що проявляється на таких рівнях —
фізіологічному — біль у спині, спазми шлунка, головний біль;
нав'язливі спогади — один із важливих симптомів, що вказує на посттравматичний синдром. У пам'яті людини раптово постають страшні сцени, пов'язані із травмуючою подією. Ці спогади можуть виникати як уві сні, так і під час неспання;
галюцинаторні переживання — настільки яскраві, що події, які відбуваються в цей момент, здаються менш реальними;
безсоння, кошмари, у результаті яких виникає регулярне недосипання, що призводить до нервового виснаження. Безсоння може бути зумовлене високим рівнем тривожності, емоційного напруження;
думки про самогубство;
почуття провини, що іноді провокує самознищувальну поведінку.
У разі виявлення цих ознак,слід терміново звертатися до практичного психолога для індивідуальної відновлювальної роботи з дитиною.
Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ. Повернення до звичного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці. Вона має розуміти, що навчальний заклад — безпечне місце для неї. Будьте спокійними і виваженими, заспокоюйте дитину уникайте додаткового тиску на неї.
Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травмуючі події призводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або контролювання (за умови, що це можливо) дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.
Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку. Домовтеся з дитиною, до кого вона може звернутися в разі необхідності.
Зберіть максимум інформації щодо систем переадресації для дітей, які потребують спеціалізованої допомоги фахівців. Якщо дитина має серйозні проблеми, що не зникають із плином часу, її потрібно направити до відповідного фахівця.
Не слід замовчувати травмуюючу ситуацію. Дитині складно «просто забути про все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та міркування, які виникають у неї з приводу того, що відбувається.
Будьте готовими до непростих запитань: «Чому відбулася та чи та подія?» (продемонструйте своє ставлення до ситуації), «Чи все буде добре?» (не давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порядку).
Оголосіть хвилину мовчання. Поясніть дітям, що в такий спосіб ушановують загиблих.
Подбайте про те, щоб дитина мала можливість гратися і навчатися разом з однолітками, адже їхня підтримка дуже важлива для неї.
Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її вислухати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про травмуючі ситуації.
Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе розповісти про те, що з нею сталося. Відведіть певний час для бесіди, щоб допомогти їй зрозуміти, що обговорювати те, що сталося, — нормально.
Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи тієї ситуації, зверніться до її попереднього досвіду долання стресу.
Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, що можуть спричиняти певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стрес (погіршення погоди, гучні звуки тощо). Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи. Попереджайте дітей, якщо збираєтеся, наприклад, увімкнути світло, різко підвищити голос тощо.
Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання травми. Іноді діти провокують педагогів на повторення образливих ситуацій, адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.
Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину, яка переживає посттравматичний стрес, та інформацію, якою вони обмінюються. Убережіть дитину від цікавості однокласників та захистіть однокласників від деталей і подробиць травмуючої ситуації, які можуть їх налякати, засмутити тощо.
Установіть чіткі межі неадекватної поведінки, розробіть логічні (однак не каральні) наслідки. Пам'ятайте, проблеми з поведінкою можуть бути тимчасовими, пов'язаними із психотравмою, а найбільш деструктивна поведінка може бути спричинена хвилюваннями, що також пов'язані з психотравмою.
Бережіть власне емоційне та фізичне здоров'я. Дитині, яка бачить поруч упевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати свій стан.
Підтримуємо дитину, яка переживає посттравматичний стрес
Поради для батьків:
Подбайте, аби дитина перебувала в теплі та безпеці, подалі від шуму та значного скупчення людей.
Частіше обнімайте та притуляйте дитину до себе.
Говоріть із дитиною спокійним і ласкавим голосом.
Приділяйте дитині якомога більше часу та уваги.
Постійно нагадуйте дитині, що вона в безпеці.
Поясніть дитині, що вона не винна в тому, що сталося.
Намагайтеся не розлучати дитину з тими, хто піклується про неї — із братами, сестрами, близькими.
Дотримуйтеся звичного режиму життєдіяльності дитини.
Відповідайте на запитання дитини про події, що відбулися, простими словами, без подробиць, що можуть її налякати.
Дозволяйте дитині бути поруч із вами, якщо їй страшно.
Будьте терплячими, якщо дитина повертається до поведінки, яка властива дітям молодшого віку.
Створюйте умови для ігор та відпочинку дитини.
Допоможіть дитині займатися звичними для неї справами.
Поясніть дитині, що сталося і що відбувається в цей момент.
Дозвольте дитині сумувати, не чекайте, що вона виявиться сильною.
Вислуховуйте думки і страхи дитини без осуду.
Чітко визначте для дитини правила поведінки.
Запитайте дитину, що її турбує, чого вона боїться, підтримуйте її, обговоріть, як поводитися, щоб бути в безпеці.
Заохочуйте прагнення дитини бути корисною оточенню, надавайте їй таку можливість.
Намагайтеся убезпечити дитину від трагічних сцен або розповідей очевидців, від розпитування сторонніми про травмуючі події тощо.
Важливо, як ніколи
Як зробити спілкування з дитиною доброзичливим
Пам'ятка для батьків.
Визначте те, що вас дратує в дитині. Поміркуйте, чи не пов'язано це з аналогічними якостями або рисами характеру у вас та ваших близьких. Тому якщо хочете змінити дитину — почніть із себе.
Спробуйте порахувати до десяти перш ніж сказати дитині образливі слова. Це дасть змогу витримати паузу та поміркувати над тим, як можна «м'якіше» висловити те, що вам не подобається в її поведінці. Адже зауваження слід робити так, щоб дитина їх справді почула. Інакше вона може «закритися» від образи, чекаючи вдалої нагоди, щоб відповісти вам тим самим. Наприклад, звертання до дитини «Ти, ледарю, сідай робити уроки» можна перефразувати так: «Давай сплануємо твій час: через п'ять хвилин ти сідаєш робити домашнє завдання, а через годину виконаєш його і підеш гуляти».
Уникайте висловів на кшталт: «Завжди ти такий, завжди все неправильно робиш», «Ти невиправний!». Це прямі вказівки дитині бути саме такою — вони не залишають їй простору, щоб поліпшити поведінку.
Пам'ятайте, що навчати дитину будь-чого найліпше на власному прикладі і щирих, довірливих взаєминах. У такому разі в дитини буде можливість сказати «так» вашому вихованню.
Пам'ятайте, що образливі слова, звернені до дитини, залишаються жити в ній: її тілі, свідомості та проявляються у згаслому погляді, невпевненості, мстивості, фізичній напруженості, хворобах, манері поведінки тощо.
Цінності які ми захищаємо! Дивимося разом з дітьми
Світова прем’єра українського анімаційного фільму
«Украдений місяць. Кум» відбудеться на міжнародному кінофестивалі в Ханої
Короткометражний фільм «Украдений місяць. Кум» буде представляти сучасну українську анімацію в конкурсній програмі Міжнародного фестивалю кіно HANIFF VI в Ханої, В’єтнам, 8-12 листопада 2022 року.
Цьогорічне гасло фестивалю "Кіно – людяність, адаптація та розвиток".
HANIFF VI включає офіційну програму конкурсного кіно та позаконкурсну панораму світового кіно, національний кінематограф В’єтнаму.
«Наш фільм за жанром - казка, різдвяна пригода. Це історія любові, добра, мужності та честі. Вона пронизана духом українських легенд про козаків-характерників, образами різдвяних народних родинних традицій. Ми працювали над ним майже три роки. В ньому багато сенсів, які з часом стали ще більш актуальними», - говорить режисерка і авторка сценарію Ольга Захарова
«Наша мрія – щоб фільм побачили якомога більше глядачів. Наш фільм про цінності, які ми бережемо і хочемо передати нашим дітям. Про цінності, які ми сьогодні захищаємо», - наголошує головний художник фільму, Борис Денисевич, який взяв зброю і боронить країну в лавах ЗСУ з початку війни.
Музика до фільму звучить у виконанні тернопільського гурту ТікТу та лірника, учасника 11 сезону проєкту «Голос країни», Гордія Старуха. Слова сучасної колядки написала відома українська психологіня і поетеса Світлана Ройз.
Фільм було створено у 2021 році за підтримки Міністерства культури України.
Увага! Це треба знати
Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям
Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.
Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.
Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.
Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.
Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.
Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.
Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.
Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.
У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.
Як допомогти дитині під час стрессу. Поради дорослим
Корисні поради щодо допомоги дитині навчатися в умовах війни
Це важливо! Дитина онлайн! Рекомендації всім учасникам освітнього процесу
Вчителям, батькам: як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям
Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.
Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.
Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.
Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.
Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.
Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.
Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.
Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.
У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.
Як підтримувати життєстійкість?
Як підтримувати життєстійкість, перетравити досвід війни та перейти в режим посттравматичного зростання. Рекомендації від психологіні Світлани Ройз.
Необхідно зберігати інтерес не тільки до того, що повʼязано з подією, що травмує, – з війною.
«Неочевидна ознака травматичного досвіду – неможливість надовго сконцентруватися, звʼязати слова та відчути послідовність подій, – каже Ройз. – Зараз чую від багатьох, що вони повертаються до книжок. Це чудова ознака одужання й адаптації».
Нормальне харчування важливе не тільки для фізичного ресурсу та сил.
Усвідомлене повернення до смаків, квітів, ароматів – це підтримка життєвості та повернення у тілесність, яку втрачають люди, проживаючи складний досвід.
Тренуйтеся повертатися до сьогодення.
Психолог ділиться практикою «Малюнок, емоція, тілесне відчуття, думка». Щоб вийти зі стану дисоціації та повернутися в контакт із нинішнім моментом, потрібно запитати: що перед моїми очима прямо зараз? Яку емоцію я відчуваю? Яке почуття? Яка думка крутиться у мене в голові? «Можна навіть поставити будильник із нагадуванням попити води, розтягнутися, запитати себе про те, де ти зараз, – каже психолог. – Особливо це корисно після перегляду новин».
Прийміть сьогодення, щоби будувати плани на майбутнє.
Де шукати опору? Спочатку у собі. «Якщо ви втрачаєте відчуття свого місця, варто згадати, що перший дім – ваше тіло», – каже Ройз. Проживаючи досвід стресу та травмування, ми можемо втрачати відчуття тіла. Без контакту з тілесністю немає контейнера, де можна пережити складний досвід війни.
Згадайте, що підтримувало вас раніше.
Люди знаходять опору в своїх цінностях. Кожен має досвід і навички, які допомагали раніше і можуть допомогти знову. «Запитайте себе, завдяки чому ви справляєтеся вже чотири місяці війни? – каже психолог. – І до війни ви вже справлялися з труднощами. Як ви це робили, яка внутрішня сила допомагала?
Потрібну опору забезпечують кола підтримки.
Які люди формують наші кола підтримки? «Ті, завдяки яким ми почуваємося живішими, – відповідає психолог. – Із ними необовʼязково бути знайомими».
Визнайте свої втрати – навіть неочевидні – і дозвольте собі їх відгорювати.
Кожен українець переживає втрату життя, яке в нього було до війни. «Перш ніж будувати нове, потрібно визнати і «відплакати» те, що ми втратили», – говорить Ройз. Це не завжди щось фізичне та відчутне, це можуть бути цінності, відчуття безпеки, друзі, звʼязки, соціальні ролі. Важливо чесно поговорити із собою про те, що саме ви втратили, про що сумуєте. Це також точка нового старту, з якої можна будувати нові опори.
Потрібно стежити за потребами тіла, насамперед – за екологією сну.
Зокрема не читати новини перед засинанням. «Сон – можливість для нервової системи впоратися із напругою, – каже Ройз. – Звучить просто, але це база».
«Перш ніж будувати нове, потрібно визнати і «відплакати» те, що ми втратили»
Вчителям до уваги!
Учням на замітку! Замість того, щоб битися
Батькам до уваги!
Мотивація навчання
Проблеми формування навчальної мотивації учнів
Мотивація до навчання – одна із головних умов реалізації навчально-виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування мотивації у учнів до навчально-пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи. Мотив – це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності, пов'язане із задоволенням певної потреби.
Cуспільство вимагає від закладів освіти підвищення якості навчання та виховання. Основними мотивами навчання у школярів є: особистісний розвиток, інтерес, результат діяльності, бажання у майбутньому стати кваліфікованим спеціалістом, потреба у пізнанні нового.
Кожний з цих мотивів може вносити різний внесок в загальну мотивацію, причому як позитивний, так і негативний.
Доцільно виділити кілька груп мотивів:
Соціальні. Мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус – у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім’ї, класі та ін.).
Спонукальні. Пов’язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.
Пізнавальні. Проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою в її життєдіяльності. Тому, формування в учнів пізнавальних мотивів – провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини.
Професійні. Відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають в дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою.
Меркантильні. Пов’язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.
Педагог, дбаючи про організацію і керівництво пізнавальним процесом, має цілеспрямовано працювати над формуванням в учнів дієвих мотивів. На жаль, з кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Чому одні учні охоче йдуть до школи, а інші відмовляються вчитися й прогулюють уроки? Чому хтось успішно вписується в шкільний соціум, а в когось у школі проблеми? Серед проблем, що постають перед сучасною освітою, є одна, яка кожного дня набуває все більшої актуальності. Це проблема низького рівня знань учнів.
Причини негативного ставлення до навчання
Зовнішні причини:
зниження цінності освіти у суспільстві;
нестабільність існуючої освітньої системи, недосконалість навчального процесу;
негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина);
зниження ролі та статусу педагога у вихованні підростаючого покоління.
Внутрішні причини:
послаблення здоров’я школярів;
низький рівень розвитку розумової діяльності, психічних процесів (уваги, пам’яті, мислення, уяви тощо), емоційно-вольової сфери;
суттєві прогалини у базових знаннях, без яких подальше навчання стає неможливим та втрачає сенс.
Шляхи підвищення навчальної мотивації учнів
Мета уроку чи циклу занять має бути зрозумілою для дитини:
Намагайтеся пояснити яку користь отримані знання можуть принести у повсякденному житті.
Якомога менше використовуйте ситуацію індивідуального змагання на уроках. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень.
Необхідно пам’ятати, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.
Використовуйте всі можливості навчального матеріалу, ставте проблемні питання, активізуйте самостійне мислення, грамотно використовуйте наочність, ТЗН, комп’ютер тощо.
Вивчить інтереси дітей (музику, фільми, мультфільми, комп’ютерні ігри, інтернет-культуру, спорт, біографії значущих особистостей). Спробуйте використовувати їх для формування пізнавальної активності учнів.
Пам’ятайте, що всі педагогічні працівники у закладі роблять спільну важливу справу. Продумайте програму взаємодії усіх ланок (адміністрації, вчителів, вихователів, психолога, соціального педагога, логопеда та інших працівників), не бійтеся звертатися за допомогою.
