Профільні класи

1. Підлітки не люблять проявляти свої почуття та вразливість. Часто вони поводяться так, ніби в них все добре, навіть якщо це не так. Підлітки можуть чинити опір обіймам, проте дотик рідних людей допоможе почуватися в безпеці. Ви можете сказати щось на кшталт: “Я знаю, що ти виріс, але мені так хочеться обійняти тебе, якщо ти не проти”.
2. Допоможіть підліткам відчувати себе корисними. Давайте їм невеликі завдання та обов’язки по дому, а потім похваліть за зроблене. Проте не перевантажуйте великою кількістю обов’язків, не покладайте на них дорослі завдання, що вимагають надмірної відповідальності, бо це може посилити занепокоєння.
3. Для підлітків типово відмовлятися говорити на теми, які турбують. Створюйте комфортні умови для побудови діалогу та не тисніть на дитину. Розмова не повинна бути напруженою або конфліктною.
4. Деяким підліткам комфортніше спілкуватися у групах зі своїми однолітками, тому подумайте про організацію таких груп. Також заохочуйте говорити з іншими дорослими, наприклад, з родичами чи вчителями.
5. Через вплив новин чи подій підлітки можуть намагатися впоратися з тривогою в нездоровий спосіб. Говоріть про те, що вони бачили або чули в інтернеті, новинах, від інших людей і друзів.
6. Діти цього віку хочуть допомогти суспільству. Знайдіть відповідні можливості для волонтерства чи допомоги, які будуть їм під силу. За можливості також долучайтеся до цієї роботи, це допоможе налагодити додатковий контакт із дитиною.
7.  Будьте обізнані про психоактивні речовини. Підлітки особливо схильні до вживання алкоголю або наркотиків. Говоріть про це, але спробуйте побудувати діалог. Наприклад: “Люди часто п’ють або вживають наркотики. Так вони намагаються заспокоїтися або забутися, але це може спричинити ще більше проблем. Ти можеш поговорити зі мною або своїми друзями про те, що відчуваєш. Я завжди поруч і готова вислухати тебе”.

1. Плануйте завтрашній день. Заведіть блок­нот, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково пере­віряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

2. Не дивіться телевізор. Ваше життя на­багато цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події у світі. Якщо станеться щось глобальне, то ваші друзі, родичі сповістять вас. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.

3. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулян­ки відновиться ваша розумова працездат­ність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

4. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Піс­ля того, як ви 3 години просиділи за книж­ками  - потрібно відпочити, або переключитися на іншу діяльність.

5. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

6.  Вчіться керувати своїми емоціями.

7. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну    систему.

8. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.  

9. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю».      

 ЯК  ПІДГОТУВАТИСЯ  ПСИХОЛОГІЧНО

1. Для того, щоб у кризовій ситуації не втра­чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че­кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.

2. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам'ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.

3. Щодня виконуйте вправи на зняття на­пруження, втоми, на розслаблення.

4 Чергуйте розумову і фізичну працю.

5.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, роз­повідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті.  «Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль­них ситуаціях казав Карлсон.  

 ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ

 1. Запам'ятати легше те, що розумієш. Розподілене заучування краще від кон­центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага­торазове читання.     Якщо працюєте із двома матеріала­ми — великим і меншим — розумно почи­нати з більшого.

  2. Щоб   уникнути хвилювань запитайте себе: «Чи допомагає хвилю­вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро­зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

  3.  Якщо ви можете порадитися з батька­ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє­те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви напевно, придумаєте розумний план, як впо­ратися з вашими хвилюваннями.

  4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.

Якщо ваші переживання стали нав'яз­ливими, зверніться до шкільного психолога.

   5. Найкраще запам'я­товується інформація, викладена на по­чатку і в кінці тексту. Середина, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам'ятовування чи повторення приділіть особливу увагу середині.

   6. Повторювати слід не механічно, а вдум­ливо, зосередившись на змісті. Після «за­вантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20—30 % у пер­ші 10 годин. Щоб цього не трапилося, вар­то: прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8—10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

   7.Яким чином можна найкраще все запам'ятати? Що для вас є найближчим: текст, малюнок, логічна схема, звукове від­творення? Вирішуйте самі, в якій системі вам ліпше працювати. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам'ятовується набагато легше.

Вчителям важливо враховувати тип психологічної напруги випускника. Врахування особливостей типу психологічної напруги учня дає можливість вчителю ефективно проводити заняття щодо підготовки до НМТ.  Вчителю важливо спиратися на сильні якості учня та враховувати  слабкі. 

Групи учнів за типами психологічної напруги

•          Правопівкульні діти (розвинене образне мислення, при потребі мислять логічними категоріями);   

•          діти – синтетики (важко аналізують, не уміють оперувати конкретними фактами);

•          тривожні діти (не можуть зосередитися на головному, звертають увагу на дрібниці);

•          невпевнені діти (не вміють спиратися на власну думку, схильні вдаватися до допомоги інших);

•          діти з браком довільності й самореалізації (низький  рівень довільності, дуже низький рівень організаційної діяльності, нестійка працездатність, постійно відволікаються);

•          діти – перфекціоністи  та «відмінники» (високий рівень домагань, вкрай нестійка самооцінка);

•          астенічні діти (висока стомлюваність);

•          гіпертимні діти (високий рівень імпульсивності та нестриманості, недбалість, невисока значущість навчальних досягнень, знижена навчальна мотивація);

•          діти, які «застрягають» (низька рухливість, низька лабільність психічних функцій, важко перемикаються з одного завдання на інше, квапливість).

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Активізувати упровадження  тестових  технології у навчальний процес.
2. Залучати учнів 11 класів до участі у проведення пробного незалежного оцінювання з предметів, які обрали учнів для проходження НМТ.
3. Надавати допомогу учням  у підготовці до НМТ.
4. Залучати батьків до організації підготовки учня до  незалежного оцінювання.  Інформувати батьків про проблеми,
5. Які виникають у учня протягом підготовки до НМТ.

Психологічна підтримка – один з найбільш важливих факторів, який забезпечує успішність дитини під час здачі екзаменів. Тому завдання батьків – навчити дитину справлятися з різними задачами, виробивши в неї установку: «Ти можеш це зробити». Не секрет, що успішність здачі іспиту багато в чому залежить від налаштування і відношення до нього батьків. Щоб допомогти дітям якомога краще підготуватися до екзаменів, спробуйте виконати кілька порад.

1. Задовго до екзаменів обговоріть з дитиною, що саме їй доведеться здавати, які дисципліни здаються найбільш складними і чому. Ця інформація допоможе спільно розробити план підготовки: на які предмети доведеться витратити більше часу, а що потребує лише повторення. Визначте разом з дитиною її «золоті години», залежно від того, «жайворонок» вона чи «сова». Складні теми краще вивчати в часи підйому, добре знайомі – в часи спаду активності.

2. Прочитайте список запитань до екзамену. Не соромтеся зізнатися, що вже не дуже добре пам`ятаєте більшість розділів хімії, біології чи іншого предмету, який треба підготувати. Нехай школяр «повчить» вас з тих чи інших тем, а ви ставте запитання. Чим більше дитина встигне вам розповісти, тим краще.

3. Обговоріть питання шпаргалок. По-перше, дитині буде цікаво знати вашу точку зору з цього питання, а по-друге, необхідно допомогти школяреві зрозуміти, що жодна шпаргалка не допоможе, якщо нічого не знати з предмету. Чи варто витрачати на них час?

4. Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні тестування вона залишить книги та зошити, прогуляється і ляже вчасно спати. Останні дванадцять годин треба витратити на підготовку організму а не знань.

5. У вихідний, коли ви нікуди не спішите, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту. Наприклад, візьміть один з варіантів ЗНО з математики. Домовтеся, що в дитини буде 3 чи 4 години, посадіть її за стіл, вільний від сторонніх предметів, відрахуйте час і оголосіть про початок «екзамену». Прослідкуйте, щоб дитину не відволікали телефон чи родичі. Потім перевірте завдання, обговоріть та виправте помилки, з`ясуйте, чому вони виникли.

6. Слідкуйте за тим, щоб під час підготовки дитина регулярно робила короткі перерви. Поясніть, що відпочивати, не чекаючи втоми, – найкращий спосіб запобігти виснаженню. Важливо, щоб старшокласник обходився без кави чи різних енергетиків. Нервова система і так напружена. Якщо школяр хоче працювати під музику, нехай працює, але домовтеся, щоб це була музика без слів.

7. Не змушуйте дитину вчити предмет так, як це здається кращим для вас. У кожного – своя методика запам`ятовування. Якщо школяреві наука краще дається вночі, хай займається. Але тоді не треба будити його дуже рано.

8. Пам`ятайте, що в період підготовки діти стають особливо тривожними. Намагайтеся «підгодовувати» їх позитивними емоціями. Ні в якому разі не кричіть, не тисніть на психіку, навіть якщо результати будуть не такими, як хотілося. Обов`язково давайте дитині як слід виспатися, урізноманітніть раціон, включаючи в меню побільше фруктів. Побалуйте шоколадом, бажано чорним.

Зняти нервове напруження, допоможуть:

• Спортивні заняття.
• Контрастний душ.
• Прибирання.
• Зіжмакування паперу.
• Спів.
• Танці.
• Прогулянка по лісу.

Взаєморозуміння вам та приємної підготовки!

 Якщо           корабель       не       знає,  

 до  якого  причалу  він   тримає   курс, 

то  ніякий вітер не буде йому супутнім.

(Сенека)

   Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, у школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих.

   Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Вибір професії – найголовніший чинник того, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете себе почувати.

   Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал та отримувати справжнє задоволення від своєї діяльності.

   Як не помилитися у виборі своєї дороги, свого майбутнього, щоб бути щасливим у праці.

   Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.

   Хочу: бажання, цікавість, прагнення;

   Можу: здібності, таланти, стан здоров'я;

   Треба: стан ринку праці, соціально-

   економічні проблеми в регіоні;

   Зона оптимального вибору (ЗОВ).

Алгоритм професійного самовизначення

Крок 1

   Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.

Крок 2

   Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.

Крок 3

   Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.

Крок 4

   Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками - Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії. Співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.

Крок 5

   Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.

Крок 6

   Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.

Крок 7

   Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.

Крок 8

   Дізнайся в міському (районному) та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.

Крок 9

   Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина, та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій.

Крок 10

   Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.

Крок 11

   Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.

Крок 12

   Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.

   Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети.